A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Заборольська сільська рада
Волинська область, Луцький район

Фонд соціального страхування надає роз'яснення

Дата: 28.11.2018 12:25
Кількість переглядів: 31

Чи застосовується обмеження мінімальною заробітною платою розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності, при настанні страхового випадку (тимчасова непрацездатність у серпні 2017), якщо застрахована особа перед влаштуванням на роботу перебувала на обліку у центрі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю? Чи зараховується період отримання допомоги по безробіттю до страхового стажу?

 

Згідно із статтею 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105 (далі – Закон № 1105) страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або тільки нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески, виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження – у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», а також періоди, починаючи з 1 січня 2016 року, протягом яких особа не підлягала страхуванню за цим Законом, але нею або роботодавцем за неї сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Враховуючи зазначене, до страхового стажу за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності необхідно враховувати період отримання допомоги по безробіттю за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, відповідно до абзацу другого частини першої статті 21 Закону № 1105.

У свою чергу, документальним підтвердженням даних, на підставі яких у даному випадку здійснюється обчислення страхового стажу – є записи в трудовій книжці працівника про призначення допомоги по безробіттю та її припинення або довідка центру зайнятості про періоди виплати допомоги по безробіттю.

Якщо працівником буде підтверджено, що він у дванадцятимісячному періоді перед настанням страхового випадку певний період (необхідний для набрання шестимісячного страхового стажу) був зареєстрований в районному органі центру зайнятості, як безробітний, та отримував допомогу по безробіттю за цей період, то при розрахунку розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності (страховий випадок – серпень 2017) обмеження, передбачене частиною 4 статті 19 Закону № 1105, не застосовується.

Роз’яснення  щодо лікування застрахованих осіб

в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних закладів після перенесених захворювань і травм

 

Медична реабілітація (відновне лікування) – вид медичної допомоги, що включає систему лікувальних заходів, які спрямовані на відновлення порушених чи втрачених функцій організму, виявлення та активізацію його компенсаторних можливостей, профілактику ускладнень та рецидивів захворювання.

Застосування медичної реабілітації в умовах санаторно-курортних закладів допомагає якнайшвидше відновити здоров’я та працездатність людини, зменшити показник первинної інвалідності, підвищити рівень життєдіяльності, а також скоротити терміни тимчасової непрацездатності.

Висока ефективність проведення медичної реабілітації може бути досягнута лише за умов обов’язкового дотримання основних принципів: раннього початку, безперервності, послідовності, наступності та повноти надання медичної допомоги хворим, індивідуального підходу та програмування відновного лікування.

Відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (далі – Фонд) здійснюється оплата лікування осіб, застрахованих за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності (далі – застраховані особи) в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних закладів.

Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-ХІV (далі – Закон № 1105) визначено, що для забезпечення відновлення здоров’я застраховані особи мають право на лікування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних закладів після перенесених захворювань і травм за рахунок коштів Фонду.

Медична реабілітація призначається пацієнтам після закінчення гострого періоду захворювання в разі наявності обмежень життєдіяльності та виконання трудової діяльності і спрямована на відновлення здоров’я працюючої особи та повернення її до суспільно-корисної праці, профілактику ускладнень хвороб та зменшення витрат на допомогу по тимчасовій непрацездатності.

З метою вдосконалення механізму забезпечення права застрахованих осіб на лікування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних закладів відповідно до вимог Закону № 1105 та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту застрахованих осіб» від 16.03.2017 № 145 постановою правління Фонду від 13.07.2017 № 39 затверджено Порядок відшкодування витрат за надані соціальні послуги з лікування застрахованих осіб та членів їх сімей після перенесених захворювань і травм у реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних закладів за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (далі – Порядок № 39) та погоджено Міністерством охорони здоров’я України (лист від 23.08.2017 № 3.14-19/1146-17/22760).

 

Відновлення здоров’я застрахованих осіб за рахунок коштів Фонду здійснюється за профілями медичної реабілітації:

нейрореабілітація (підгострий період інсультів, черепно-мозкових травм);

м’язово-скелетна реабілітація (підгострий період після операцій ортопедичних та травматологічних, ревматологічні захворювання);

кардіо-пульмонарна реабілітація (підгострий період інфаркта міокарда, після операцій на серці; підгострий період захворювань легень, після операцій на легенях; цукровий діабет);

медико-психологічна реабілітація учасників АТО;

реабілітація після оперативних втручань на органах зору;

реабілітація при порушенні перебігу вагітності (ускладнена вагітність);

інша (соматична) реабілітація: підгострий період після оперативних втручань на органах травлення, сечостатевої системи, жіночих статевих органах.

Механізм направлення в реабілітаційні відділення санаторно-курортних закладів

З 01.01.2018 Порядком № 39 запроваджено принципово новий механізм забезпечення застрахованих осіб соціальними послугами з лікування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних закладів після перенесених захворювань і травм. А саме, застрахована особа направляється до реабілітаційного відділення санаторно-курортного закладу за її вибором відповідно до медичних показань визначеного профілю медичної реабілітації за рекомендацією лікуючого лікаря та за наявності висновку лікарської-консультативної комісії (далі – ЛКК) закладу охорони здоров’я, де перебуває зазначена особа на лікуванні.

Після надання висновку ЛКК заклад охорони здоров’я інформує орган Фонду про потребу застрахованої особи (з урахуванням медичних показань та протипоказань) в подальшому лікуванні в реабілітаційному відділенні санаторно-курортного закладу із зазначенням профілю.

Представник Фонду прибуває в заклад охорони здоров’я та разом із хворим заповнює заяву про забезпечення реабілітаційним лікуванням. Застрахованій особі надається перелік санаторно-курортних закладів у розрізі профілів медичної реабілітації, які відповідають кваліфікаційним вимогам для надання послуг з реабілітаційного лікування за профілем його хвороби, та пропонується обрати відповідний санаторій. Далі Фонд узгоджує із санаторієм, обраним застрахованою особою, можливість прийому на реабілітаційне лікування та дату заїзду хворого. Після чого укладається тристоронній договір – між застрахованою особою, органом Фонду та санаторно-курортним закладом.

Направлення застрахованої особи з порушенням перебігу вагітності до спеціалізованого реабілітаційного відділення санаторно-курортного закладу за рахунок коштів Фонду здійснюється безпосередньо із жіночої консультації (амбулаторно-поліклінічного закладу).

Адресне забезпечення санаторною медичною реабілітацією передбачає підвищення якості надання санаторно-курортними закладами послуг з реабілітаційного лікування та збільшення кількості застрахованих осіб, які зможуть відновити здоров’я в реабілітаційних відділеннях санаторіїв за рахунок коштів Фонду.

 

Роз’яснення щодо забезпечення санаторно-курортним лікуванням

потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві

та професійного захворювання

 

На виконання вимог статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 1105) Фонд соціального страхування України (далі – Фонд) фінансує витрати на санаторно-курортне лікування потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, якщо таку потребу визначено висновками медико-соціальної експертної комісії (далі – МСЕК) та індивідуальною програмою реабілітації інваліда (у разі її складення) (далі – ІПР).

Відповідно до зазначеної статті Закону № 1105 потерпілому, який став особою з інвалідністю, безоплатно за медичним висновком надається путівка для санаторно-курортного лікування. У разі самостійного придбання путівки її вартість компенсує Фонд, у розмірі, що не перевищує граничні розміри витрат, встановлені правлінням Фонду.

Також потерпілому, який став особою з інвалідністю, компенсуються витрати на проїзд до санаторно-курортного закладу та назад.

Для вдосконалення механізму забезпечення санаторно-курортним лікуванням осіб з інвалідністю, постановою правління Фонду від 24.05.2017 № 33 затверджено Порядок відшкодування витрат за надані послуги санаторно-курортним закладам за вибором потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (далі – Порядок № 33).

Періодичність отримання санаторно-курортного лікування, передбачено Порядком № 33 і становить для:

- осіб з інвалідністю І групи щороку;

- осіб з інвалідністю ІІ групи один раз на два роки або щороку на підставі ІПР;

- осіб з інвалідністю ІІІ групи один раз на три роки, один раз на два або щороку на підставі ІПР.

У разі необхідності супроводу особи з інвалідністю до санаторно-курортного закладу, якщо така потреба визначена висновком МСЕК, Фонд фінансує витрати на перебування (проживання, харчування, витрати на проїзд) супроводжуючої особи на весь період санаторно-курортного лікування особи з інвалідністю.

Для отримання путівки на санаторно-курортне лікування потерпілому необхідноперебувати на відповідному обліку у робочому органі Фонду за місцем зберігання справи про страхові виплати потерпілих.

Для взяття на облік необхідно подати:

- заяву встановленої форми;

- висновок МСЕК про потребу потерпілого в санаторно-курортному лікуванні;

- довідку для одержання путівки на санаторно-курортне лікування за формою № 070/о (термін дії довідки не більше 12 місяців з дати видачі);

- ІПР (за наявності);

- копію паспорта потерпілого та особи, яка його супроводжує, якщо таку потребу визначено висновком МСЕК.

На сьогоднішній день потерпілі самостійно вибирають санаторно-курортний заклад, розташований на території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади України здійснюють свої повноваження у повному обсязі, відповідно до медичних показань за профілем лікування.

З метою забезпечення надання якісних послуг із санаторно-курортного лікування, правлінням Фонду затверджені граничні розміри витрат для відшкодування вартості одного ліжко-дня санаторно-курортного лікування потерпілого та перебування супроводжуючої особи, що становлять на 2018 рік:

- для потерпілого з наслідками травм, захворюваннями хребта та спинного мозку – 581,0 грн, без ПДВ;

- для потерпілого – 560,0 грн, без ПДВ;

- для супроводжуючої особи потерпілого з наслідками травм, захворюваннями хребта та спинного мозку – 445,0 грн, з ПДВ;

- для супроводжуючої особи потерпілого – 470 грн, з ПДВ.

Однак, якщо потерпілим не використано своє право на санаторно-курортне лікування у зв’язку з відмовою від санаторно-курортного лікування, вартість санаторно-курортного лікування йому не повертається

Нещасні випадки під час відряджень, у тому числі ДТП, вважаються пов’язаними з виробництвом

Застраховані (офіційно працевлаштовані) особи у разі настання нещасного випадку під час виконання службових обов’язків мають право на отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та медико-соціальних послуг від Фонду соціального страхування України.

За кошти Фонду фінансується лікування всіх прямих наслідків страхового випадку до відновлення здоров’я, або упродовж усього життя потерпілого у разі визначеної в цьому потреби, проходження курсу оперативної реабілітації на базі санаторно-курортних закладів, проведення досліджень, здійснення оперативних втручань, ендопротезування, протезування, забезпечення лікарськими засобами та виробами медичного призначення, а також виплачується допомога з тимчасової втрати працездатності, одноразові та щомісячні страхові виплати та ін.

Однією з обставин, за якими нещасний випадок визнається таким, що пов'язаний з виробництвом, є прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням, у тому числі на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності.

Окрім медичних і соціальних послуг, у разі настання страхового випадку ФССУ здійснює такі виплати:

1) допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

2) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;

3) щомісячну страхову виплату в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;

4) страхову виплату потерпілому у розмірі його середньомісячного заробітку при тимчасовому переведенні його на легшу нижчеоплачувану роботу;

5) щомісячну страхову виплату особам, які мають на неї право в разі смерті потерпілого;

6) відшкодування вартості ритуальних послуг, пов’язаних з похованням померлого.

Під соціальним захистом Фонду соціального страхування України на випадок тимчасової втрати працездатності, вагітності та пологів, настання виробничих нещасних випадків перебувають усі застраховані, тобто офіційно працевлаштовані особи незалежно від страхового стажу.

Зазначимо, відповідно до аналітичних даних страхових нещасних випадків за 9 місяців 2018 року робочими органами виконавчої дирекції Фонду зареєстровано 274 нещасних випадків на виробництві, які стались внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (з них 57 – групові нещасні випадки), внаслідок яких зазнали ушкоджень 360 працівників, з них 48 – загинули.

 


Коментарі:

Ваш коментар може бути першим :)

Додати коментар


« повернутися

gromada.org.ua

Коментування статті/новини

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь