A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Заборольська сільська рада
Волинська область, Луцький район

Особистий прийом працівником Фонду Соціального страхування України

Дата: 02.04.2018 10:47
Кількість переглядів: 32

Особистий прийом громадян

працівником управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування буде здійснюватися

в перший та третій понеділок кожного місяця

з 09:00 год по 13:00 год

в приміщенні сільської ради (Кабінет №5)

Роз’яснення щодо отримання застрахованими особами матеріального забезпечення

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї за рахунок бюджету Фонду соціального страхування України, що формується шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105 (далі – Закон № 1105).

Право на матеріальне забезпечення за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи – громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Види матеріального забезпечення

За загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення.

1) Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).

Надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків:

- тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві;

- необхідності догляду за хворою дитиною;

- необхідності догляду за хворим членом сім'ї;

- догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;

- карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби;

- тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу;

- протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства;

- санаторно-курортного лікування.

2) Допомога по вагітності та пологах.

Надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) і не залежить від страхового стажу.

3) допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві).

Надається в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом (постанова правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності «Про встановлення розміру допомоги на поховання» 08.02.2017 №17).

Підстави для призначення матеріального забезпечення

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності (видається на підставі Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 № 455), а в разі роботи за сумісництвом – копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи.

Для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) застраховані особи, зазначені в пункті п'ятому частини першої статті 24 Закону № 1105, додають копії відповідних посвідчень або інші документи, які підтверджують право на пільгу.

Допомога на поховання застрахованої особи призначається сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання, на підставі свідоцтва про смерть, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів громадянського стану, виконавчим органом сільської, селищної чи міської (крім міст обласного значення) ради та оригіналу витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання або оригіналу довідки про смерть, виданої для отримання допомоги на поховання.

Допомога на поховання члена сім'ї застрахованої особи призначається застрахованій особі на підставі свідоцтва про смерть, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів громадянського стану, виконавчим органом сільської, селищної чи міської (крім міст обласного значення) ради, оригіналу витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання або оригіналу довідки про смерть, виданої для отримання допомоги на поховання, та довідки з місця проживання про перебування померлого члена сім'ї на утриманні застрахованої особи.

Порядок отримання матеріального забезпечення

Процедуру отримання матеріального забезпечення застрахованою особою можна поділити на декілька етапів:

1. Отриманий листок непрацездатності в закладі охорони здоров’я працівник передає до уповноваженої особи на підприємстві – кадровика, табельника або бухгалтера, для заповнення зворотної сторони листка непрацездатності (визначення страхового стажу застрахованої особи та кількості днів, за які буде надаватися матеріальне забезпечення).

2. Передача листка непрацездатності на розгляд до Комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства, установи, організації (приймається рішення щодо надання матеріального забезпечення).

3. Розрахунок бухгалтерією страхувальника суми матеріального забезпечення та оформлення заяви-розрахунку для отримання фінансування від робочого органу Фонду.

4. Подача страхувальником заяви-розрахунку до робочого органу Фонду за місцем обліку в органі Фонду та подальше фінансування такої заяви шляхом перерахування робочим органом Фонду заявлених коштів на спеціальний рахунок страхувальника (Порядок фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності затверджено постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 22.12.2010 № 26).

5. Виплата страхувальником матеріального забезпечення застрахованим особам у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати.

 

Порядок розрахунку середньої заробітної плати (доходу) для обчислення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах

При обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України (Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266).

Комісія (уповноважений) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації

Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, яке затверджується правлінням Фонду.

Положення про комісію (уповноваженого) із соціального страхування підприємства, установи, організації, затверджене постановою правління Фонду від 23.06.2008 № 25. Це положення визначає основні завдання, сферу дії, перелік повноважень членів комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства. Зокрема, комісія:

- приймає рішення про призначення матеріального забезпечення;

- приймає рішення про відмову в призначенні матеріального забезпечення, про припинення його виплати (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі та заповнення листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення;

- здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення застрахованим особам роботодавцем за рахунок коштів Фонду як за власною ініціативою, так і у зв'язку із зверненням застрахованих осіб;

- вживає заходів щодо своєчасного надання на підприємстві застрахованим особам матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності;

- здійснює контроль за своєчасним направленням до робочих органів відділень Фонду заяв-розрахунків про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення;

- розглядає скарги працівників підприємства на рішення комісії із соціального страхування підприємства по наданню матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду, здійснює заходи із розв'язання викладених у них питань;

- веде облік осіб, які часто та довго хворіють;

- має право перевіряти дотримання застрахованими особами режиму, визначеного лікарем на період тимчасової непрацездатності, тощо.

Основною формою роботи комісії є засідання, які проводяться відповідно до затвердженого нею плану, але не рідше двох разів на місяць.

Добровільно застраховані у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування

У разі виявлення бажання брати участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на добровільних засадах, членам особистого селянського господарства, необхідно звертатися з відповідною заявою до органів доходів і зборів за місцем проживання (стаття 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464).

З особою, яка подала таку заяву укладається договір про добровільну участь.

Договір про добровільну участь набирає чинності з дня його підписання.

Для отримання матеріального забезпечення необхідно також сплачувати єдиний внесок, у встановленому розмірі.

Порядок сплати єдиного внеску зазначається у договорі про добровільну участь.

За умови виконання договірних зобов’язань такі особи матимуть право на всі види матеріального забезпечення, що надаються відповідно до Закону № 1105.

Контактна особа:

Начальник  відділу  страхових виплат та матеріального забезпечення Луцького відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області – Заянчуковська Інга Євгенівна –  тел.20-07-28.

 

Роз’яснення щодо лікування застрахованих осіб в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних закладів після перенесених захворювань і травм

Медична реабілітація (відновне лікування) – вид медичної допомоги, що включає систему лікувальних заходів, які спрямовані на відновлення порушених чи втрачених функцій організму, виявлення та активізацію його компенсаторних можливостей, профілактику ускладнень та рецидивів захворювання.

Застосування медичної реабілітації в умовах санаторно-курортних закладів допомагає якнайшвидше відновити здоров’я та працездатність людини, зменшити показник первинної інвалідності, підвищити рівень життєдіяльності, а також скоротити терміни тимчасової непрацездатності.

Висока ефективність проведення медичної реабілітації може бути досягнута лише за умов обов’язкового дотримання основних принципів: раннього початку, безперервності, послідовності, наступності та повноти надання медичної допомоги хворим, індивідуального підходу та програмування відновного лікування.

Відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (далі – Фонд) здійснюється оплата лікування осіб, застрахованих за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності (далі – застраховані особи) в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних закладів.

Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-ХІV (далі – Закон № 1105) визначено, що для забезпечення відновлення здоров’я застраховані особи мають право на лікування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних закладів після перенесених захворювань і травм за рахунок коштів Фонду.

Медична реабілітація призначається пацієнтам після закінчення гострого періоду захворювання в разі наявності обмежень життєдіяльності та виконання трудової діяльності і спрямована на відновлення здоров’я працюючої особи та повернення її до суспільно-корисної праці, профілактику ускладнень хвороб та зменшення витрат на допомогу по тимчасовій непрацездатності.

З метою вдосконалення механізму забезпечення права застрахованих осіб на лікування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних закладів відповідно до вимог Закону № 1105 та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту застрахованих осіб» від 16.03.2017 № 145 постановою правління Фонду від 13.07.2017 № 39 затверджено Порядок відшкодування витрат за надані соціальні послуги з лікування застрахованих осіб та членів їх сімей після перенесених захворювань і травм у реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних закладів за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (далі – Порядок № 39) та погоджено Міністерством охорони здоров’я України (лист від 23.08.2017 № 3.14-19/1146-17/22760).

Відновлення здоров’я застрахованих осіб за рахунок коштів Фонду здійснюється за профілями медичної реабілітації:

- нейрореабілітація (підгострий період інсультів, черепно-мозкових травм);

- м’язово-скелетна реабілітація (підгострий період після операцій ортопедичних та травматологічних, ревматологічні захворювання);

- кардіо-пульмонарна реабілітація (підгострий період інфаркта міокарда, після операцій на серці; підгострий період захворювань легень, після операцій на легенях; цукровий діабет);

- медико-психологічна реабілітація учасників АТО;

- реабілітація після оперативних втручань на органах зору;

- реабілітація при порушенні перебігу вагітності (ускладнена вагітність);

- інша (соматична) реабілітація: підгострий період після оперативних втручань на органах травлення, сечостатевої системи, жіночих статевих органах.

Механізм направлення в реабілітаційні відділення санаторно-курортних закладів

З 01.01.2018 Порядком № 39 запроваджено принципово новий механізм забезпечення застрахованих осіб соціальними послугами з лікування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних закладів після перенесених захворювань і травм. А саме, застрахована особа направляється до реабілітаційного відділення санаторно-курортного закладу за її вибором відповідно до медичних показань визначеного профілю медичної реабілітації за рекомендацією лікуючого лікаря та за наявності висновку лікарської-консультативної комісії (далі – ЛКК) закладу охорони здоров’я, де перебуває зазначена особа на лікуванні.

Після надання висновку ЛКК заклад охорони здоров’я інформує орган Фонду про потребу застрахованої особи (з урахуванням медичних показань та протипоказань) в подальшому лікуванні в реабілітаційному відділенні санаторно-курортного закладу із зазначенням профілю.

Представник Фонду прибуває в заклад охорони здоров’я та разом із хворим заповнює заяву про забезпечення реабілітаційним лікуванням. Застрахованій особі надається перелік санаторно-курортних закладів у розрізі профілів медичної реабілітації, які відповідають кваліфікаційним вимогам для надання послуг з реабілітаційного лікування за профілем його хвороби, та пропонується обрати відповідний санаторій. Далі Фонд узгоджує із санаторієм, обраним застрахованою особою, можливість прийому на реабілітаційне лікування та дату заїзду хворого. Після чого укладається тристоронній договір – між застрахованою особою, органом Фонду та санаторно-курортним закладом.

Направлення застрахованої особи з порушенням перебігу вагітності до спеціалізованого реабілітаційного відділення санаторно-курортного закладу за рахунок коштів Фонду здійснюється безпосередньо із жіночої консультації (амбулаторно-поліклінічного закладу).

Адресне забезпечення санаторною медичною реабілітацією передбачає підвищення якості надання санаторно-курортними закладами послуг з реабілітаційного лікування та збільшення кількості застрахованих осіб, які зможуть відновити здоров’я в реабілітаційних відділеннях санаторіїв за рахунок коштів Фонду.

Контактна особа:

Завідувач сектору організації медичної реабілітації Луцького відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області – Дорошкевич Наталія Анатоліївна – тел. 77-43-24;

Роз’яснення щодо призначення та здійснення страхових виплат у разі настання нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання

Призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105 (далі – Закон № 1105).

Відповідно до статті 1 Закону № 1105 страховий випадок за соціальним страхуванням від нещасних випадків - це нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці.

Страхуванню від нещасного випадку підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах;

2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;

3) особи, які утримуються у виправних закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.

2. Заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності, у зв’язку з чим дитина народилася інвалідом, прирівнюється до нещасного випадку, який трапився із застрахованим. Така дитина відповідно до медичного висновку вважається застрахованою і до 18 років або до закінчення навчання, але не більш як до досягнення нею 23 років, їй надається допомога Фонду.

3. Добровільно від нещасного випадку можуть застрахуватися члени особистого селянського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.

Страхові виплати

Страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1232 «Про затвердження Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві»

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Страхові виплати складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім’ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

У разі настання страхового випадку Фонд здійснює наступні виплати:

1) допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

2) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;

3) щомісячну страхову виплату в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого (далі - щомісячна страхова виплата);

4) страхову виплату потерпілому у розмірі його середньомісячного заробітку при тимчасовому переведенні його на легшу нижчеоплачувану роботу;

5) щомісячну страхову виплату особам, які мають на неї право в разі смерті потерпілого;

6) відшкодування вартості ритуальних послуг, пов’язаних з похованням померлого.

Справа про страхові виплати потерпілого формується за бажанням потерпілого в управліннях (відділеннях) Фонду за місцем знаходженням страхувальника або за місцем його проживання.

Виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності

Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується в розмірі 100 відсотків середнього заробітку (оподатковуваного доходу). При цьому перші п’ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації.

Особам, які в установленому законом порядку добровільно застрахувалися від нещасного випадку (далі – добровільно застраховані особи), у разі настання страхового випадку страхові виплати призначаються робочими органами виконавчої дирекції Фонду.

Кошти для здійснення страхувальником виплати допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю потерпілого, доплати до середнього заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров’я, при тимчасовому переведенні його на легшу роботу, а також на поховання та пов’язані з цим ритуальні послуги виділяються Фондом на підставі заяви-розрахунку.

Для здійснення страхувальником виплати допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю потерпілого страхувальник разом із заявою-розрахунком до робочого органу виконавчої дирекції Фонду подає:

1) копію листка непрацездатності (завірену страхувальником або працівником робочого органу виконавчої дирекції Фонду на підставі оригіналу);

2) акт про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, за формою Н-1 (якщо стався нещасний випадок), висновок за формою Т-1 (якщо такий складався);

3) акт (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася), за формою Н-5 (якщо такий складався);

4) акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 (якщо таке встановлено);

5) довідку про середню заробітну плату (доход), згідно з додатком 2 до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі – довідка про середню заробітну плату (доход);

6) витяг з табеля обліку робочого часу потерпілого, завірений страхувальником.

Призначення потерпілому одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати

Право на отримання потерпілим одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати настає з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати до робочого органу виконавчої дирекції Фонду подаються:

1) заява потерпілого про призначення страхових виплат;

2) акт про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, за формою Н-1 (якщо стався нещасний випадок);

3) акт (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася), за формою Н-5 (якщо такий складався);

4) акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 (якщо таке встановлено);

5) рішення суду про встановлення факту нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (якщо було засідання суду з цього питання);

6) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності;

7) довідка про середню заробітну плату (доход);

8) копія трудової книжки або витяг з неї, засвідчені страхувальником або підписом працівника робочого органу виконавчої дирекції Фонду при пред’явленні оригіналу;

9) довідка про розмір пенсії по інвалідності (якщо вона призначена) унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (у тому числі про розмір одержуваних надбавок), якщо пенсія призначена до 11.10.2017;

10) довідка будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів або пансіонату для ветеранів війни та праці про розмір вартості утримання потерпілого в ньому;

11) протокол засідання комісії з питань охорони праці підприємства, а у разі, якщо вона не створена на підприємстві, комісії з питань вирішення спорів при робочих органах виконавчої дирекції Фонду про відсоток зменшення розміру одноразової допомоги потерпілому на виробництві (у разі встановлення комісією з розслідування нещасного випадку, що ушкодження здоров’я настало не лише з причин, що залежать від роботодавця, а і внаслідок порушення застрахованою особою нормативних актів про охорону праці).

Якщо потерпілий за станом здоров’я чи з інших причин не може одержати вищезазначені документи, їх одержує та подає відповідний страховий експерт робочого органу виконавчої дирекції Фонду.

Зазначені документи формуються в справу про страхові виплати та зберігаються в управлінні (відділенні) Фонду. До справи додаються відомості про заробітну плату (дохід) потерпілого з Державного реєстру застрахованих осіб.

Призначення одноразової допомоги

Одноразова допомога потерпілому визначається відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, виходячи з 17 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права потерпілого на страхову виплату.

У разі погіршення здоров’я потерпілого внаслідок раніше одержаного каліцтва або професійного захворювання, пов’язаних з виконанням трудових обов’язків, при встановленні йому МСЕК вищого ступеня стійкої втрати професійної працездатності відносно попереднього обстеження, одноразова допомога не призначається.

Якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що ушкодження здоров’я настало не лише з причин, що залежать від страхувальника, а і внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги підлягає зменшенню, але не більше як на 50 відсотків.

Відсоток зменшення розміру одноразової допомоги визначається рішенням комісії з питань охорони праці підприємства, а якщо вона не створена, комісії з питань вирішення спорів при управлінні (відділенні) Фонду.

Якщо справи про страхові виплати розглядаються вперше після закінчення трьох років з дня встановлення МСЕК втрати потерпілим професійної працездатності внаслідок ушкодження здоров’я, то страхові виплати призначаються з дня звернення за їх призначенням відповідно до чинних нормативно-правових актів.

Призначення щомісячної страхової виплати

Щомісячна страхова виплата встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати потерпілого перед настанням страхового випадку.

При цьому максимальний розмір щомісячної страхової виплати не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на дату настання права на страхову виплату.

Мінімальний розмір призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути меншим за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб, на дату настання права на страхову виплату.

Перерахування розміру щомісячної страхової виплати у разі зміни ступеня втрати професійної працездатності

Перерахування розміру щомісячної страхової виплати у разі зміни ступеня втрати професійної працездатності проводиться, виходячи з відкоригованої заробітної плати, визначеної за останнім її коригуванням при проведенні перерахування відповідно до частини другої статті 37 Закону № 1105.

Максимальний розмір щомісячної страхової виплати після проведеного перерахування не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на дату настання права на проведення перерахунку.

Перерахований розмір щомісячної страхової виплати встановлюється з дня зміни відсотка втрати професійної працездатності.

Призначення страхової виплати потерпілому при тимчасовому переведенні на легшу, нижчеоплачувану роботу

За потерпілим, тимчасово переведеним на легшу, нижчеоплачувану роботу, зберігається його середньомісячний заробіток на строк, визначений лікарсько-консультаційною комісією (далі - ЛКК), або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності.

Необхідність переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу, її тривалість та характер установлюються ЛКК або МСЕК.

За згодою потерпілого страхувальник зобов’язаний надати йому рекомендовану ЛКК або МСЕК роботу за наявності відповідних вакансій.

Якщо потерпілого за станом здоров’я відповідно до висновку ЛКК або МСЕК переведено на легшу, нижчеоплачувану роботу, згідно зі статтею 170 Кодексу законів про працю України, страхувальник зберігає за ним попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення за рахунок власних коштів.

Починаючи з п’ятнадцятого дня переведення потерпілого на легшу роботу, зазначені виплати (доплата до середнього заробітку, який він мав до ушкодження здоров’я) проводяться страхувальником за рахунок коштів Фонду на строк, установлений ЛКК або МСЕК.

Якщо у встановлений ЛКК або МСЕК строк страхувальник не забезпечує потерпілого відповідною роботою, Фонд сплачує страхову виплату у розмірі його середньомісячного заробітку. Ці виплати здійснюються страхувальником за рахунок коштів Фонду.

Право на страхові виплати в разі смерті потерпілого

1. У разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

2. Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім’ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов’язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

3. Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім’ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.

Документи для призначення одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат у разі смерті потерпілого:

1) заяви осіб, які мають право на страхову виплату (колективна чи індивідуальна) на ім’я начальника відділення, в яких зазначається номер свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування (до отримання свідоцтва – ідентифікаційний номер з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів) заявників;

2) акт про нещасний випадок за формою Н-1 (якщо стався нещасний випадок, а не професійне захворювання);

3) акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 (якщо такий складався);

4) акт розслідування професійного захворювання за формою П-4 (якщо таке встановлено);

5) рішення суду про встановлення факту нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (якщо було засідання суду з цього питання);

6) копія свідоцтва органу реєстрації актів громадянського стану про смерть потерпілого (завіреної працівником відділення на підставі оригіналу);

7) копія свідоцтва органу реєстрації актів громадянського стану про шлюб (завіреної працівником відділення на підставі оригіналу);

8) висновок МСЕК про причинний зв’язок смерті потерпілого з наслідками раніше отриманого трудового каліцтва чи професійного захворювання;

9) довідка про середню заробітну плату (дохід) потерпілого (якщо він не отримував страхові виплати);

10) копія свідоцтва про народження дитини (завіреної працівником відділення на підставі оригіналу);

11) довідка житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності – довідка виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім’ї померлого, в тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду;

12) довідка житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності –виконавчого органу ради про батьків або іншого члена сім’ї померлого, який не працює та доглядає дітей, братів, сестер чи онуків померлого, які не досягли 8-річного віку;

13) довідка навчального закладу (по семестрах) про те, що член сім’ї потерпілого віком від 18 до 23 років, який має право на відшкодування шкоди, навчається за денною формою навчання;

14) довідка навчального закладу інтернатного типу про те, що член сім’ї потерпілого, який має право на відшкодування шкоди, перебуває на утриманні цього закладу;

15) довідка МСЕК про встановлення інвалідності осіб, які перебували на утриманні померлого;

16) довідка про розмір пенсії потерпілого (якщо він не працював на день смерті);

17) копія трудової книжки осіб, які мають право на страхові виплати (завіреної працівником відділення на підставі оригіналу).

Призначення одноразових виплат у разі смерті потерпілого

У разі смерті потерпілого виплачується одноразова допомога його сім’ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Факт перебування на утриманні потерпілого у разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення встановлюється в судовому порядку.

Призначення щомісячної страхової виплати у разі смерті потерпілого

Сума страхових виплат непрацездатним особам, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право, визначається в такому порядку:

1) якщо кошти на утримання стягувалися за рішенням суду, страхові виплати визначаються в сумі, призначеній судом;

2) якщо кошти на утримання не стягувалися в судовому порядку, сума страхової виплати визначається в розмірі 25 відсотків середньомісячного заробітку потерпілого.

У разі, коли право на страхові виплати мають одночасно непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого, і непрацездатні особи, які не перебували на його утриманні, спочатку визначається сума страхових виплат особам, які не перебували на утриманні померлого.

При цьому сума страхових виплат на всіх непрацездатних осіб, які не перебували на його утриманні, визначається у розмірі 25 відсотків від середньомісячної заробітної плати (доходу) годувальника, якщо інший розмір не встановлено в судовому порядку.

Установлена особам, які не перебували на утриманні потерпілого, сума страхових виплат виключається із заробітку годувальника, а потім визначається сума страхових виплат особам, які перебували на утриманні померлого.

Максимальний розмір щомісячної страхової виплати особам, які втратили годувальника, не може перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Перерахування щомісячних страхових виплат у разі зміни складу сім’ї померлого

Перерахування сум щомісячних страхових виплат у разі зміни складу сім’ї померлого проводиться якщо:

- народилася дитина померлого протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті;

- призначена (зупинена) страхова виплата дружині (чоловікові) або одному з батьків померлого чи іншому члену сім’ї, якщо він не працює (не перебуває у трудових відносинах) та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку;

- діти померлого досягли зазначеного в Законі № 1105 віку.

Перерахування розміру щомісячних страхових виплат відповідно до частини другої статті 37 Закону № 1105

Щомісячні страхові виплати підлягають перерахуванню на коефіцієнт, що враховує показники зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні.

Коефіцієнт перерахунку відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначеного відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

За наявності фінансових можливостей бюджету Фонду розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для здійснення перерахунку, передбачений абзацом другим цього пункту, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та дата такого збільшення визначаються у межах бюджету Фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.

У 2018-2020 роках перерахування сум щомісячних страхових виплат проводиться з 01 березня, за умови зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати (за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики), відповідно до коефіцієнта, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться, виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат, затверджений Кабінетом Міністрів України.

Розмір щомісячної страхової виплати обчислюється відповідно до відкоригованої заробітної плати та в


« повернутися

gromada.org.ua

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь